Космирин, кашкетники, The New York Times, віруючі простаки — про релігійну спільноту з наддністрянського села на межі Тернопільщини та Івано-Франківщини написало американське видання The New York Times. У матеріалі йдеться про громаду, яка свідомо відмовляється від більшості сучасних технологій і намагається жити відповідно до буквального тлумачення біблійних приписів.
Відмова від електрики та зображень
У публікації описується, як на околиці села чоловіки зводять будинок, використовуючи лише ручні інструменти — лопати, тачки та ручну бетономішалку. У їхніх домівках немає електричних мереж у звичному розумінні, і більшість членів громади уникають фотографування та будь-яких зображень.
Члени спільноти вважають, що створення образів людей або Бога порушує Другу заповідь і відволікає від віри. У будинках немає ікон чи картин. Вони називають себе «віруючими простаками» або просто віруючими та прагнуть триматися осторонь сучасного світу.
Походження руху та роль Івана Деркача
За даними дослідників, рух сформувався на ґрунті місцевого п’ятидесятництва, яке поширилося в наддністрянських селах у 1920-х роках. Центром спільноти стало село Космирин у Чортківський район Тернопільська область.
У 1970-х роках громада набула виразних рис під впливом місцевого проповідника Івана Деркача (1928–2008), якого послідовники вважають духовним наставником. Він проповідував життя в простоті, відмову від електрики, автомобілів та міської культури.
Побут і родини
Громаду в селах називають «кашкетниками» через плоскі кашкети, які носять чоловіки. Жінки покривають голову хустками. Родини зазвичай багатодітні, адже народжують «скільки Бог дасть».
Чоловіки працюють переважно в будівництві, інколи виїжджають на заробітки. Жінки ведуть господарство та виховують дітей. Більшість родин обробляють землю, тримають пасіки, вирощують овочі та фрукти, утримують домашню птицю.
Частина домогосподарств використовує сонячні панелі для освітлення або зарядки телефонів, однак традиційні електромережі та побутова техніка здебільшого відсутні.
Освіта та виклики
Діти навчаються у місцевих школах, однак освіта зазвичай завершується після дев’ятого класу. У Космирині та сусідніх селах через велику кількість дітей школи переповнені, що створює додаткове навантаження на місцеву інфраструктуру.
Життя під час війни
Поселення громади розташовані вздовж Дністровського каньйону. Попри ізольований спосіб життя, війна відчутна і тут: долину Дністра використовують як маршрут для повітряних атак, а уламки перехоплених ракет чи безпілотників іноді падають поблизу сіл.
Публікація The New York Times привернула міжнародну увагу до невеликої спільноти на заході України, яка зберігає власну модель життя в умовах сучасної держави та воєнного часу.
