Івано‑Франківський театр драми і комедії IF DRACO презентував локальну постановку п’єси «Пам’ять води», присвячену Всесвітньому дню театру.
У день, коли культура відзначає важливість театру як мистецького і суспільного явища, у Франківську відбулася пресконференція, присвячена прем’єрі нової вистави. Режисер постановки Тарас Бенюк обґрунтував вибір твору Шейли Стівенсон та розповів про творчу концепцію, яку втілюють актори та художники сцени. За його словами, ця драма має універсальне звучання, бо торкається теми стосунків між поколіннями, невисловлених образ і того, як минуле продовжує впливати на сучасне.
Про що операція на сцені
Сюжет зосереджений навколо трьох сестер, які повертаються до морського будинку після смерті матері. Кожна з них несе власну інтерпретацію родинної історії, свої болі та образи, і ці розбіжності стають приводом для конфліктів. Вистава показує, як невирішені емоції, мовчання й гордість можуть руйнувати людей не менше за зовнішні катаклізми. П’єса працює з психологією персонажів, а її сила — у простоті ситуацій, що поступово відкривають складні внутрішні процеси.
Режисерська оптика і сценографія
За словами постановника, робота над текстом почалася на початку року з чіткою метою — приурочити проєкт до театрального свята та надати глядачам повний емоційний досвід. Режисер обрав інтимну інтонацію, де акцент зроблено на внутрішньому просторі героїв і на ті предмети, які несуть пам’ять: листи, фотографії, деталі інтер’єру. Сценографія та світло використовують морську метафору: вода в образному сенсі проходить через усі сцени, символізуючи пам’ять, непрохані спогади і плин часу.
Акторські ролі та виклики
Акторський склад відзначає високий рівень психологічного навантаження в ролях. Одна з виконавиць, яка грає молоду Катрін, назвала роль однією з найскладніших у своїй кар’єрі: персонаж поєднує енергію й нестабільність, потребу в любові і страх втрати. Інша акторка підкреслила, що центральним мотивом вистави є гордість і те, як травми батьків відтворюються в поведінці дітей.
Коли я прочитав п’єсу, відчув: її треба ставити. Це про відносини матері і доньок, про те, що відкладено, але завжди присутнє.
— Тарас Бенюк
Моя героїня живе на межі емоційного вибуху — вона недоотримала любові і намагається заповнити цю порожнечу, іноді руйнуючи себе й інших.
— Ірина Деблюк
Корінь проблем часто криється в гордості. Моя персона — зв’язок між поколіннями: її травми формують лінію сюжету й наслідки для дітей.
— Юлія Пушкар
Такі відверті акторські інтерпретації роблять виставу близькою глядачеві. Глядачам пропонують не лише спостерігати за драматичними подіями, але й запитати себе про власні родинні історії, про здатність говорити і чути.
Театр як колективна праця та виклики розвитку
IF DRACO — комунальний заклад, який пройшов складний шлях становлення: від аматорської ініціативи до професійної трупи. Директорка департаменту культури міськради відзначила, що театр — це не лише актори на сцені, а команда художників, костюмерів, технічних працівників і адміністрації, без яких прем’єра була б неможлива. Вона побажала команді подальшого розвитку та наголосила на важливості підтримки культурних ініціатив у регіоні.
Театр починався з ентузіазму. Сьогодні це місце, де народжуються емоції, які супроводжують глядача довго після виходу з залу.
— Надія Загурська
Оргкоманда зазначає, що підготовка до постановки вимагала часу і ресурсів, але головним виявився професійний підхід і бажання створити якісний текстово‑візуальний продукт для місцевої аудиторії.
Коли і як побачити виставу
Прем’єрні покази заплановані на кінець березня та початок квітня. Організатори запрошують мешканців міста і гостей Івано‑Франківська відвідати покази та долучитися до обговорення після вистави. Після прем’єр планується серія репетиційних показів і зустрічей з творчою групою, де глядачі зможуть поставити питання акторам і режисеру.
- Прем’єри: 27–28 березня;
- Повторний показ: 3 квітня;
- Післяпоказові обговорення за участі творчої групи.
Режисер наголосив, що, попри соціально‑економічні виклики та зміни в суспільстві, театр залишається тим місцем, де моделюються й осмислюються наші переживання. Запрошення на виставу — це пропозиція зупинитися, переглянути власні позиції щодо родини і пам’яті, а також відчути силу колективної театральної події.
IF DRACO розраховує, що «Пам’ять води» стане не лише мистецьким проєктом, але й приводом для розмов про психічне здоров’я, прощення та відповідальність перед близькими.
