Представниці Івано‑Франківська взяли участь у загальній аудієнції Папи на площі Святого Петра у Ватикані, тримаючи репродукцію картини «Українська Пієта» як символ пам’яті про загиблих захисників України.
1 квітня на площі Святого Петра кілька сотень тисяч вірян і відвідувачів зібралися на аудієнцію Папи. Серед присутніх були і делегація з Івано‑Франківська: Віра Соболь, Марія Вуянко, Олена Мордік і Галина Батюк. Жінки приїхали, щоб не лише бути присутніми на богослужінні, але й передати через мистецький образ історію втрат, які приносить війна.
Головним акцентом їхньої присутності стала репродукція картини «Українська Пієта» — сучасного мистецького твору, натхненного класичною Пієтою Мікеланджело, але переосмисленого в контексті сучасної української трагедії. У центрі образу — загиблий український воїн, який символізує тисячі полеглих захисників і біль родин, що залишилися без своїх близьких.
Історія полотна і його автори
Оригінал роботи створив український художник і військовий Андрій Єрмоленко. Ідея полотна народилася як художня відповідь на втрати та як спосіб говорити про пам’ять через образи, зрозумілі людині будь‑якої національності чи віросповідання. Масштабну версію полотна розміром 375 на 375 сантиметрів відтворили франківські художники Ярема і Наталія Стецик. До створення копії долучалися й інші родини загиблих, які внесли в роботу свої спогади, імена та символічні деталі.
Ще 27 березня картину представили в італійському місті Тоді в регіоні Умбрія. Виставка в Тоді отримала локальний резонанс і стала підготовчим кроком до показу у Ватикані. Присутність художнього твору під час аудієнції придала події потужний емоційний вимір — мистецтво тут працювало як мова, здатна донести особисті історії до міжнародної аудиторії.
Учасниці делегації представляли Асоціацію родичів загиблих захисників. Вони розповідають, що головна мета поїздки — не шукати слави, а нагадати світові про людей, які віддали життя за Україну, і про сім’ї, що залишилися жити далі з болем і пам’яттю.
«Ми приїхали, щоб наші рідні, яких немає поруч, були чутні не лише серед нас, але й там, де збираються люди з усього світу», — передає Віра Соболь, одна з учасниць делегації.
— Віра Соболь
У Ватикані реакція публіки була стриманою, але уважною. Багато хто з присутніх підходив, щоб подивитися на полотно, читав супровідні написи і дізнавався історії загиблих. Для родин, які втратили синів і чоловіків, така увага означає, що їхні переживання знаходять місце у більш широкому контексті людської солідарності.
Сенс показу на міжнародній арені
Показ «Української Пієти» у Ватикані — це приклад того, як локальні ініціативи можуть виходити на міжнародний рівень завдяки мистецтву. Полотно не несе політичного лозунгу у вузькому значенні, натомість воно підкреслює гуманітарний вимір конфлікту: ім’я кожного загиблого, кожна історія родини важливі.
- Творчий підхід авторів дозволяє глядачу співпереживати без мовного бар’єру.
- Виставка у Тоді і показ у Ватикані посилюють видимість проблеми на європейському рівні.
- Участь родичів загиблих додає експозиції щирості і персонального виміру.
Організатори планують продовжити покази полотна в інших європейських містах та роботу зі сведенням персональних історій у каталогі виставки. У такий спосіб вони прагнуть не тільки вшанувати пам’ять полеглих, але й створити документальну й мистецьку базу для майбутніх поколінь.
Для Івано‑Франківська участь у події стала важливим символом солідарності: місто і його громада показали, що навіть локальні громади можуть знайти спосіб розповісти про втрати своїх людей на найвищому рівні. Це також приклад того, як особиста ініціатива перетворюється на публічну пам’ять через мистецтво і міжнародні майданчики.
Після повернення додому учасниці делегації планують продовжити роботу з родинами загиблих, документування їхніх історій і підготовку нових публічних заходів, які могли б ще ширше донести голоси українських родин до міжнародного суспільства.
