В Івано‑Франківську презентували артбук «Чекання», що поєднує образну ліногравюру з особистими текстами дружин військових про досвід очікування.
У центрі презентації — видання, яке народилося з виставки і мистецької практики і стало спробою зафіксувати емоційний стан тих, хто чекає своїх рідних із фронту. Артбук об’єднав серію ліногравюр художниці Софії Сіренко та шість авторських текстів, написаних жінками, які мають особистий досвід очікування. Книга була представлена публіці в Івано‑Франківську на невеликому заході, де організатори розповіли про ідею проєкту і про перебіг роботи над виданням.
Про створення і структуру видання
Ініціатива виникла після виставки в галереї «Асортиментна кімната», де показували першу серію ліногравюр Софії Сіренко. Після навчання у мистецькій школі «Фра‑Фра‑Фра» авторка продовжила роботу над темою очікування і доповнила виставкові роботи новими графічними образами, які увійшли в артбук.
До видання долучилися шість авторок, чиї тексти поєдналися з візуальними роботами. Серед авторок — Ольга Деркачова, Тетяна Балімова, Дара Корній, Христина Букатчук (Кукарук), Іванна Голуб та сама Софія Сіренко, яка написала власний текст наприкінці процесу. У книзі ліногравюри переважають, але видання також містить кілька графічних малюнків, створених спеціально під окремі оповідання.
- Художниця: Софія Сіренко
- Письменниці‑співавтори: Ольга Деркачова, Тетяна Балімова, Дара Корній, Христина Букатчук (Кукарук), Іванна Голуб
- Форма: артбук із ліногравюрами, графічними малюнками та текстами
За словами авторів, видання задумане як простір для емпатії: не стільки цикл рефлексій про війну в її військових аспектах, скільки документація емоційного досвіду очікування і взаємопідтримки, що супроводжує родини військових.
Розповіді про чекання як терапевтичний досвід
На презентації письменниці говорили про те, що тема очікування рідко представлена в сучасній літературі саме з боку дружин і близьких, які залишаються вдома. Ольга Деркачова зазначила, що її підтримка проєкту була зумовлена власним досвідом: текст, який вона написала для книги, з’явився як спосіб проговорити переживання, знайти спільну мову з іншими людьми, які перебувають у подібній ситуації.
«Є ті, хто є з нами, можливо, нам не відчувається це завжди, тому що цей стан, мені здається, той, який проживаємо, мені нагадує, що це наче як здерла шкіру живцем. І от є той, хто на тебе обережно дмухає, десь, наприклад, теплом, а є той, хто тебе штурхає, – і ти падаєш, ну тобто потрібно навчитися не реагувати, навіть коли тебе шарпають».
— Ольга Деркачова
Це зізнання авторки підкреслює, що тексти в артбуці працюють не лише як літературні мініатюри, але й як спроба терапевтичної розмови — інструмент пізнання і прийняття власних емоцій під час тривалого стресу та невизначеності.
«Мені здається, в нас вийшло в кожному тексті дібрати такі слова, щоб людина, яка буде їх читати, зрозуміла, що вона не сама в своєму досвіді, вона не сама в своїх емоціях».
— Софія Сіренко
Художниця зауважила, що візуальні образи приходили до неї часто швидше, ніж слова, тож артбук став для неї способом поєднати графіку і прозу. Візуальна мова ліногравюр, за її словами, передає відчуття скорочення, ритму чекання та тілесності емоцій, тоді як тексти допомагають читачам розгледіти контекст і внутрішній стан героїнь.
Форма взаємодії з читачем
Один із помітних елементів видання — декілька чистих сторінок наприкінці, залишених для нотаток і малюнків читачів. Автори кажуть, що хотіли створити книгу не лише для споживання, а й для діалогу: щоб люди могли зафіксувати власні рефлексії, дописати історії або зробити замітки, які стануть приватним продовженням загальної теми.
Під час презентації також анонсували подальші плани: робота над новою книгою — збіркою короткої прози з історіями військових, ветеранів і полеглих захисників. За попередніми планами, у наступному виданні планують залучити понад 15 авторів, щоб розширити діалог і зібрати різні голоси, які торкаються життя під час війни й після неї.
Організатори презентації закликали читачів підтримувати локальні ініціативи мистецтва і літератури, які документують переживання громадян у складний час. Артбук «Чекання» позиціонується як малий, але важливий внесок у художню карту сучасної української культури, де особисті історії стають частиною колективної пам’яті.
Книга вже отримує перші відгуки від місцевої аудиторії: читачі відзначають її щемку інтонацію та можливість співпереживання. Автори сподіваються, що видання знайде свого читача не лише в Івано‑Франківську, а й за його межами, допомагаючи людям відчути спільність переживань і знаходити слова для власного стану чекання.
